Мова – це оберіг людини й нації
…Не забувайте рідну мову,
Усім єством любіть її:
Просту, барвисту, пречудову,
Якій позаздрять солов’ї.
О. Богачук.
Рішенням ЮНЕСКО 21 лютого оголошено Міжнародним днем рідної мови. Це свято – ще одна нагода для кожного громадянина усвідомити причетність до свого народу, до рідної мови. Створена на світанку людської історії вона розвивається, живе в народі. За приблизними підрахунками, на земній кулі функціонує три тисячі мов, і кожна з них має право на життя, бо це інструмент, який консолідує націю. Це безцінний скарб, який треба берегти й примножувати. Життя мови залежить від народу, який несе її у своїй душі й культурі, у своїх звичаях, традиціях, піснях. Рідна мова – це батьківська мова, мова народу, мова серця.
У Широківській ЗОШ традиційно з року в рік урочисто відзначається свято, присвячене рідній мові. Мета цього заходу полягає в обґрунтуванні важливості рідної мови у формуванні духовного світу людини, розвитку її значення в житті кожного українця; плеканні почуття національної гідності; виробленні громадянського світогляду; прищепленні любові до рідного краю, українського народу, його традицій, вихованні поваги до всього українського; підвищенні культури мовлення учнів.
Ось і цього року гостинно відчинила свої двері шкільна літературна вітальня. Її відвідали вчителі, школярі, гості. Справжніми господарями заходу стали учні 9 та 10 класів. Вони докладно розповіли про те, з якого часу бере початок наша мовна традиція, а також про те, як, витримавши страшні лихоліття, тортури, перегорівши, як криця, дійшла вона до нас загартованою й мужньою.
Виступи старшокласників супроводжувалися презентацією, яка наочно відтворювала всі етапи становлення та розвитку української мови. Лунали пісні про красу й багатство української мови, які не залишили байдужим жодного з присутніх, бо наші пісні – найчарівніші у світі.
Школярі з великою цікавістю переглянули сучасні відеоматеріали. Вони переконали всіх присутніх у тому, що мова об’єднує. Допомогли зрозуміти: людина має завжди пам’ятати, звідки вона родом, де її коріння.
Вірші, які декламували учні, пробуджували в серцях слухачів цікавість до історії свого народу, до його мови. Адже незаперечним є факт, що знання мови народу, серед якого живеш, – ознака культурної, освіченої людини, а знання рідної мови – святий обов’язок кожного.
Приємно, що до позакласного заходу приєдналися й учні початкової школи. Вони з великою насолодою читали напам’ять вірші про мову.
Склалося враження, що в серці кожного з нас завжди житиме велика любов до рідної мови, державної мови нашої країни. Тож не зрадьмо ту землю, де жили наші предки, де живемо нині ми. Нехай повносило лунає рідне слово в кожній родині.
Хай усіх нас єднає належність до великого народу. Маймо сміливість серцем і душею впевнено сказати: «Ми – українці!»
Назаренко С. Г. ,
учитель української мови та літератури.
|
